«Коли я допомагаю іншій жінці, я рятую себе». Ця потужна істина, сказана однією з наших лідерок FemSMS в Україні, нагадує нам, що співчуття та зв’язок – це не просто ідеали, а рятувальні круги, – каже доктор Крістен Алі Еґлінтон, співзасновниця та виконавча директорка Footage. – Тим, хто пережив травму та насильство, потрібен безпечний простір, щоб знати, що вони не самотні, а також інформація та ресурси, яким вони можуть довіряти, коли шукають допомоги та підтримки. Надаючи цей ресурс, ми сподіваємося, що зможемо реально змінити ситуацію з жінками та, завдяки співчуттю й активній участі, дати сили, щоб допомогти зцілитися від насильства, яке вчиняється проти них та їхніх сімей. Нейронаука говорить, що співчуття може переналаштувати наш мозок на стійкість. І справді, у наших програмах ми бачимо, як воно створює тривалі зміни».

Майже 20 років тому, працюючи над докторською дисертацією в Кембриджському університеті, доктор Еґлінтон разом із чотирма іншими науковицями у галузі соціальних наук заснувала Footage. Вони мали намір створити організацію, яка подолає критичні розриви між дослідженнями соціальних наук і гуманітарною роботою на місцях, а також між громадами та особами, які приймають рішення, шляхом зосередження співчуття, голосу та діалогу. Принципи феміністичної організації Footage ґрунтуються на переконанні, що особисті питання, такі як права жінок, гендерна рівність чи домашнє насильство, нерозривно пов’язані з політикою, адже зміна суспільства починається з особистих історій і дій.

Окрім України, організація Footage вже багато років допомагає жінкам у всьому світі, працюючи в 13 країнах на чотирьох континентах. Footage була серед перших, хто надавав гуманітарну допомогу, підтримуючи людей, які рятувалися від конфлікту в Сирії, допомагала біженцям у таборах Лівії, а також працювала над проблемами гендерного насильства в Афганістані та домашнього насильства в Україні, Казахстані, Киргизстані та Сполучених Штатах.

Завдяки своїм феміністичним дослідницьким ініціативам, Footage стала новатором у створенні більш інклюзивної форми дипломатії — «дипломатії діалогу». Вона надає перевагу голосам спільнот над моделями, орієнтованими на державу та працює як від людини до людини, так і від спільноти до громади. Дипломатія діалогу створює простір для справжньої, взаємної розмови, заснованої на співчутті, посилюючи голоси тих, хто найбільше постраждав, і забезпечуючи їм платформу для впливу на політику, яка формує їхнє життя.

FemSMS як проєкт Footage використовує людиноорієнтований дизайн. Це означає, що він створюється у безпосередній співпраці з підписницями на основі регулярної комунікації та опитувань, тому структура й вміст повідомлень відповідають конкретним потребам українських жінок і реаліям, у яких вони перебувають. Окрім того, авторки повідомлень — самі є українками, які опинилися в непростих життєвих обставинах унаслідок війни й тому, як ніхто, розуміють, які слова підтримки зараз необхідні їхнім співгромадянкам.

Так, до прикладу, Альона Івасюк, авторка FemSMS і нині молода мама, зверталася до українок навіть у той час, коли її чоловік-військовий боронив Україну на нульовій позиції, а вона носила під серцем маля в одному з українських міст, що повсякчас перебувало під обстрілами росіян. «Всі повідомлення, які ми пишемо, ми пропускаємо через себе. Звичайно, це не особистий блог, ми розробляємо їх на основі досліджень і різних наукових джерел, але також ділимося тим, що допомагає особисто нам бути в ресурсі в цей час, – розповідає Альона. – Наше характерне звернення, з якого починається кожне сповіщення, лунає так: «Привіт, люба подружко! Це твої FemSMS». Таке звернення —невипадкове. Його мета — надати кожній жінці, що читатиме повідомлення, відчуття особистісного контакту й розуміння, що вона — не сама, а поруч із нею – ніби близька подруга, якій небайдуже все, що вона відчуває, і більш того, вона також проживає подібне й ділиться своїм досвідом».

Ще одна авторка FemSMS — Ірина Васильченко з міста Тореза Донецької області, яке через російську окупацію дівчина вимушена була в 2014 році залишити й переїхати до Києва зі сподіванням повернутися за кілька місяців. Але вже понад 10 років вона не може поїхати до рідного краю, навідати могили бабусі з дідусем, більше 5 років дівчина не зустрічалася з матір’ю і батьком, який помер рік тому, так і не побачивши доньку… Через 8 місяців від початку повномасштабного вторгнення, коли минула загроза окупації, Ірина поїхала до Франції, де мала можливість навчатись. Через два роки повернулася на Батьківщину. «Рішення душі перемогло, чому я дуже рада! Тепер я вдома!», – ділиться дівчина. У 2017 році Ірина познайомилася з Крістен через платформу Girl-talk-Girl, програму Footage і найбільшу в світі ініціативу цифрового оповідання, зосереджену на гендерному насильстві. З 2022 року вона працювала з командою Footage над проєктом надання фінансової підтримки українським жінкам, які потребують допомоги, під назвою Compassionate Cash, а згодом долучилася до запуску FemSMS. «FemSMS — це неймовірно важливий проєкт як для мене й нашої команди, так і для жінок, яким він адресований, тому що словом можна вбити, й словом можна врятувати. І як важливо берегти людське, а особливо — жіноче! — серце. Я вважаю, що ні в якому разі не треба недооцінювати підтримку. Це так важливо, коли в тебе хтось вірить, коли хтось говорить правильні слова, хтось надихає. Нас підтримує весь світ, а ми маємо підтримувати одна одну. Тож, я би хотіла, аби якомога більше жінок дізналися про наш проєкт, підписалися на розсилку наших повідомлень і відчули це», – ділиться Ірина. 

Здавалося би, чи справді прості текстові повідомлення можуть допомогти?

Для таких жінок, як Віра, 40-річна українка, яка вранці 24 лютого 2022 року прокинулася від новин про початок повномасштабної війни, підтримка була життєво важливою. Віра, шукаючи захисту від російського вторгнення, вже боролася з насильством з боку свого партнера, а тепер зіштовхнулася з новою, ще більш похмурою реальністю.

У цей критичний момент на мобільні телефони їй та іншим українкам почали надходити повідомлення від FemSMS: «Про це може бути важко говорити. Але насильство проти нас, жінок, є частиною цього вторгнення... Незалежно від того, зазнавали ви насильства чи ні, наступний текст містить деякі надійні ресурси, до яких можна звернутися…» Прочитавши листа, Віра відразу зрозуміла, що вона не сама, і їй є куди звернутися.